-
1 край
I ч ім.1) ( крайня частина чогось) border, side, rim, verge, extremity; end; ( кручі) brink, edge; (посуду, рани) brim, lipкрай дороги — wayside, roadside
на краю могили — at death's door, one foot in the grave
через край — limitless, without limit, enough and to spare
переливати(ся) через край (через вінця) — to overflow, to overbrim, to run over
повний до країв — full to the brim, brimful
2) ( місцевість) country, land, region3) ( адміністративно-територіальна одиниця в Росії) krai, region, territory4)покласти край — to put an end (to), to make an end (of), to put one's foot down
дійти до краю — to run to an extreme, to be reduced to extremity
передній край військ. — first line, forward positions
II прийм.на краю могили — at death's door, on the brink of death; on the edge of the grave
beside, at, by, near
См. также в других словарях:
генерал-губернаторство — а, с. 1) Адміністративно територіальна одиниця в Росії в 1775 1917 рр. 2) Посада генерал губернатора … Український тлумачний словник
область — і, ж. 1) Частина країни, державної території. || У дореволюційній Росії – адміністративно територіальна, перев. окраїнна, одиниця, яка за розмірами відповідала губернії. Область Війська Донського. 2) Адміністративно територіальна одиниця в… … Український тлумачний словник
повіт — у, ч., іст. У дореволюційній Росії та в СРСР до районування 1929 р. – адміністративно територіальна одиниця, складова частина губернії. || розм. Населення цієї адміністративно територіальної одиниці. || розм. Повітове місто … Український тлумачний словник
волость — і, ж. 1) У Київській Русі – територія, підпорядкована єдиній владі (князя, монастиря тощо). 2) У дореволюційній Росії і в СРСР до 1929 1930 рр. – адміністративно територіальна одиниця, що входила до складу повіту. || Населений пункт, у якому була … Український тлумачний словник
провінція — ї, ж. 1) У Стародавньому Римі та деяких пізніших імперіях – завойована територія якого небудь народу, що перебувала в економічній і політичній залежності від загарбника. 2) У Росії 18 19 ст. та в ряді сучасних держав – адміністративно… … Український тлумачний словник
улус — у, ч. 1) Стійбище кочовиків або селище тюрко монгольських народів у Центральній і Середній Азії та Сибіру. 2) іст. Володіння монгольського хана на території Центральної Азії та Східної Європи. 3) Адміністративно територіальна одиниця Якутії, що… … Український тлумачний словник
волость — іменник жіночого роду у Київській Русі – територія, підпорядкована єдиній владі (князя, монастиря тощо); у Росії та в СРСР до 1929–1930 рр. – адміністративно територіальна одиниця, що входила до складу повіту іст … Орфографічний словник української мови
станиця — I і, ж. 1) іст. У Росії 16 17 ст. – озброєний загін вершників, який висилали в степ для спостереження за пересуванням татарських загонів, що чинили набіги на південні й південно східні кордони держави. || заст. Військо. 2) іст. У дореволюційній… … Український тлумачний словник
губернія — ї, ж. У Росії від початку 18 ст. і в СРСР до районування 1929 р. – основна адміністративно територіальна одиниця. || розм. Губернське місто … Український тлумачний словник
департамент — у, ч. 1) У царській Росії та деяких сучасних буржуазних країнах – відділ у складі вищої державної установи або певний самостійний орган управління. 2) Назва міністерства закордонних справ у США і деяких інших країнах. 3) Адміністративно… … Український тлумачний словник
край — I ю, ч. 1) Лінія, що обмежує поверхню чого небудь, а також те, що прилягає до цієї лінії; кінець (див. кінець I 1)). || Верхній зріз стінок посудини, яких небудь заглиблень і т. ін. || Найвіддаленіша від центру частина якої небудь місцевості;… … Український тлумачний словник
